TOP

#

Справи суддів Майдану: чи є сподівання на справедливість?

  • Факты
  • 03.04.2024 13:34

Читать на русском

Справи суддів Майдану: чи є сподівання на справедливість?

Справи суддів Майдану: чи є сподівання на справедливість ?

Цьогоріч вшановуємо десяту річницю Революції Гідності, що змінила хід історії української державності. Значущість та резонансність цих подій зумовили численну кількість реформ, спрямованих на покращення правоохоронної, судової та інших систем, що безпосередньо впливають на суспільство.

Особливу увагу суспільства привернули служителі Феміди, які у 2013-2014 роках ухвалили рішення позбавити водійських посвідчень учасників мирного автопробігу, попри те, що чисельна кількість «винуватців» навіть не мала водійських прав, або ж обрали найсуворіший запобіжний захід у вигляді тримання під вартою учасникам протестів, які часто були наскільки побиті та скалічені співробітниками беркуту, що втрачали свідомість просто посеред засідання.

Здавалось би, такі дії не можуть залишитись безкарними, адже саме гасла докорінних змін звучали на Майдані, проте більшість із цих суддів досі вершать правосуддя, всупереч очікуванню суспільства. Можна виділити 3 основні державні органи, завдяки яким так звані «судді Майдану» залишаються непокараними:

● Конституційний Суд України завдяки своєму рішенню про визнання неконституційною норми Кримінального кодексу України щодо відповідальності судді за завідомо неправосудне рішення. Саме за цією статтею проходило чи не найбільше суддів Майдану;

● Вища рада правосуддя (ВРП). Попри те, що відразу після Революції гідності в Верховній Раді працювала Тимчасова слідча комісія, яка зібрала чимало порушень закону суддями під час розгляду справ, щодо учасників Євромайдану, ВРП не змогла звільнити переважну більшість з них, або через сплив строків, або через власне небажання цього робити;

● Вища кваліфікаційна комісія суддів (ВККС). Попередній склад Вищої кваліфікаційної комісії також був вкрай лояльним до суддів Майдану – більшість з них спокійно пройшли кваліфікаційне оцінювання та були визнані такими, що відповідають посаді.

Стараннями громадських організацій, правозахисників та правозахисниць щодо деяких суддів все-таки були зареєстровані кримінальні провадження, проте швидкість та результативність судового розгляду бажає бути кращою.

Про суддів Майдану, щодо яких справи перебувають на етапі судового розгляду, суддів, яких було звільнено від відповідальності через визнання норми Кримінального кодексу України неконституційною та тих, хто зміг уникнути відповідальності, читайте далі.

Illustration qkxiqdxiqdeihrant

Судді на лаві підсудних

Почнемо із суддів, які обвинувачуються в рішеннях щодо активістів і їх справи наразі перебувають на розгляді в судах.

Бець Олександр Вадимович, Приндюк Марія Василівна, Єфімова Ольга Іванівна

Солом’янський районний суд міста Києва розглядає справу за №760/247/20 за обвинуваченням колишніх суддів Апеляційного суду міста Києва Марії Приндюк, Олександра Беця та Ольги Єфімової у постановленні завідомо неправосудної ухвали, якою вони підтвердили рішення Солом’янського суду про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до Михайла Овсієнка. Останній був затриманий 24 січня ДАІшниками за 3 кілометри від Майдану з шістьма шинами в авто. ДАІ відібрала в нього техпаспорт і відвезла до райвідділку міліції, де виявилося, що його звинувачують у масових заворушеннях. Адвокат йому був наданий тільки за добу.

Марія Приндюк додатково обвинувачується у втручанні в роботу автоматизованої системи документообігу суду. Кримінальне провадження щодо цієї трійці було внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18 березня 2015 року, проте судові засідання у справі все ще тривають.

Хоча ще у 2016 році усіх трьох за поданням Вищої ради юстиції було звільнено Верховною Радою України, проте вони успішно оскаржили ці рішення. Тож, Вища рада правосуддя була змушена знову розглянути питання щодо їхнього звільнення. Остаточно суддів Бець та Приндюк було звільнено лише у 2022, Єфімову – у 2023 році у зв’язку вчиненням істотного дисциплінарного проступку, грубого чи систематичного нехтування обов’язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді

Дзюба Олександр Анатолійович

Олександр Дзюба – суддя Дніпровського районного суду міста Києва, який 19 лютого 2014 року кинув на 2 місяці за ґрати затриманих напередодні за нібито участь у масових заворушеннях Євгена Шульгу та Олега Струбіцького.Євген Шульга вказував, що засідання у його справі тривало не більше 15 хвилин без заслуховування його думки щодо обставин справи.На сторінці Адвокатської дорадчої групи у соціальній мережі Facebook зазначено, що Олег Струбіцький загинув у жовтні 2023 року під час виконання бойового завдання у районі населеного пункту Вербове Запорізької області, захищаючи Україну, так і не дочекавшись вироку у справі. Олег був розвідником-сапером розвідувального взводу розвідувальної роти загону підтримки спеціальних операцій.

За фактом ухвалення відповідних рішень щодо учасників Майдану триває слухання у Бориспільському міськрайонному суді Київської області відносно обвинуваченого Олександра Дзюби у вчиненні кримінального правопорушення, передбачено статтею 340 Кримінального кодексу України (незаконне перешкоджання організації або проведенню зборів, мітингів, походів і демонстрацій).

Справа знаходиться у підвішеному стані, з етапів судового розгляду лишилось тільки останнє слово обвинуваченого, яке він не може «виголосити» ось уже майже півроку. Після останнього слова суд має видалитись до нарадчої кімнати приймати рішення.

Рішенням Вищої ради правосуддя суддю Дзюбу було звільнено із посади судді у 2018 році, проте Велика Палата Верховного Суду вирішила скасувати рішення про його звільнення, тому суддя дотепер здійснює правосуддя у Дніпровському районному суді міста Києва, а Вища рада правосуддя закрила за цим фактом дисциплінарне провадження.

Ластовка Неля Дмитрівна

Екссуддя Дніпровського районного суду міста Києва Неля Ластовка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 340 Кримінального кодексу України.

Слідством встановлено, що 23 січня 2014 року суддя позбавила прав 3 людей – Кузьмінського Євгена, Бочарова Марка та Велімовського Анатолія.

У справі Кузьмінського Євгена як доказ було надано відео, де навіть не було видно його автомобіля. Крім відео, серед доказів був наявний також рапорт інспектора ДАІ. Більше доказів не було. Попри впевненість Євгена у закритті справи, його позбавили права на керування автомобілем на 4 місяці.

Варто зазначити, що у 2017 році Вища рада правосуддя за скаргою громадянина Кузьмінського притягнула суддю Ластовку до дисциплінарної відповідальності, проте суддя успішно оскаржила це рішення.

Наразі кримінальне провадження щодо судді Ластовки перебуває на розгляді в Деснянському районному суді міста Києва та знаходиться на етапі допиту потерпілих. Після цього суд перейде до допиту свідків. Письмові докази вже досліджені. Справа надійшла до суду у 2021 році, тож сподіваємось, суддя не уникне відповідальності.

У 2019 році Неля Ластовка була звільнена у зв’язку із поданням заяви про відставку. Тобто попри ці рішення вона змогла зберегти собі почесний статус та виплати.

Макарчук (Гудим) Владислава Володимирівна

Ще одна суддя Дніпровського районного суду міста Києва входить до нашого списку суддів, які ухвалювали неправосудні рішення щодо учасників Майдану. Вона обвинувачується у постановленні завідомо неправосудного рішення про тримання під вартою учасників акцій протесту, а також за незаконне перешкоджання проведенню зборів, мітингів, вчинене службовою особою.

Указом Президента України у 2016 році суддю Гудим звільнено з посади судді Дніпровського районного суду міста Києва у зв’язку з порушенням присяги.

У 2019 році Броварським міськрайонним судом Київської області було розпочато розгляд кримінальної справи щодо неї.

Проте у 2022 році суддю було оголошено в розшук, а згодом надано дозвіл на затримання обвинуваченої з метою приводу для розгляду питання про застосування до неї запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Наразі місцеперебування обвинуваченої досі невідоме, а розгляд справи щодо неї зупинено.

Калашник Василь Павлович

Рішення щодо активістів Євромайдану виносили не лише столичні, але й судді в різних регіонах України. Один з таких – голова Смілянського міськрайонного суду Черкаської області Василь Калашник. 25 січня 2014 року суддя Калашник обрав запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо 7 учасників масових акцій протесту. Коментуючи ті події, Калашник пізніше зізнавався, що ключову роль у прийнятті ним рішення зіграла присутність мітингувальників в суді.

У листопаді 2018 році за цим фактом було розпочате кримінальне провадження, де досудовим розслідуванням встановлено неправомірність дій при прийнятті рішення про застосування запобіжного заходу. 15 вересня 2022 року провадження у справі зупинене до звільнення із військової служби через мобілізацію обвинуваченого.

Вища рада правосуддя у цій справі встановила, що суддею Калашником не було вчинено дій, які сприяють виконанню завдань кримінального провадження, а саме: не забезпечено належної охорони прав, свобод та законних інтересів підозрюваних; не забезпечено повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб особу не було піддано необґрунтованому процесуальному примусу. Суддя не врахував, що відповідні повідомлення про підозру були здійснені всупереч нормам законодавства, що призвело до порушення прав підозрюваних на захист.

У 2017 році Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя було ухвалено рішення про внесення подання про звільнення з посади, проте зважаючи на те, що він рік провів у зоні АТО, а також дослухавшись до його виправдань на засіданні, Вищою радою правосуддя було ухвалено рішення лише тимчасово відсторонити його від здійснення права на здійснення правосуддя з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді.

А вже у 2019 році його було звільнено у зв’язку із поданням заяви про відставку, що означає збереження за ним статусу судді та отримання довічного грошового утримання.

Степанова Оксана Сергіївна, Шалапуда Наталія Петрівна та Мора Олег Миколайович

Ця історія стосується колишньої голови Обухівського районного суду Київської області Оксани Степанової, судді цього ж суду Олега Мори та керівниці апарату суду Шалапуди Наталії, які під час подій Революції гідності позбавили прав двох автомайданівців за поїздку до Межигірʼя.

Наразі прокуратурою оголошено обвинувачення за двома статтями Кримінального кодексу – незаконне перешкоджання організації або проведенню зборів, мітингів, походів і демонстрацій (стаття 340 Кримінального кодексу України) і незаконне втручання в роботу автоматизованої системи документообігу (стаття 376-1 Кримінального кодексу України).

Один з потерпілих, Кумейко Володимир, пояснив, що він їхав в напрямку села Нові Петрівці до товариша в той час, як в зазначеному напрямку рухалась колона автомобілів, але він учасником автоколони не був, участі в акції не брав. При цьому зазначив, що його автомобіль працівники ДАІ не зупиняли та сигналу про зупинку не подавали, а в зазначений у протоколі час заїжджав в магазин «Метро» та на АЗС. Попри це, суддя Мора виніс рішення проти Володимира Кумейка та позбавив його водійських прав аж на 6 місяців.

Суддя Степанова ж визнала винним іншого потерпілого, Ярослава Васильченка, та також попри абсолютну відсутність доказів позбавила його водійського посвідчення на 6 місяців.

Слідство встановило, що осіб було притягнуто відповідальності за відсутності належних та достатніх доказів та обставин. Більше того, справа, яку розглядав суддя Мора, потрапила до нього не випадково, а через втручання в автоматизовану систему розподілу справ. Керівниця апарату суду Шалапуда Наталія Петрівна виключила усіх інших суддів з системи та залишила лише одного суддю – Мору.

Одіозним у даній справі є те, що одним із захисників обвинувачених виступає Володимир Отрош – син ексголови Печерського суду та ексчленкині Вищої ради юстиції часів Януковича Інни Отрош, яка ж і рекомендувала суддю Степанову на посаду голови суду.

Наразі справа слухається в Оболонському районному суді міста Києва та перебуває на стадії дослідження доказів. Обвинувачена Шалапуда попросила закрити кримінальне провадження у зв’язку зі спливом строків давності. Питання про закриття кримінального провадження щодо неї буде розглянуто 22 лютого.

Строки притягнення до відповідальності суддів Мори та Степанової також спливли, проте вони не заявляли про бажання закрити кримінальне провадження. Суд знаходиться на етапі «доповнень», учасники очікували завершення альтернативної експертизи, призначеної за клопотанням сторони захисту. Після дослідження цього документу суд перейде до дебатів – останньої стадії судового розгляду. Справа надійшла до суду у 2018 році, проте її розгляд в першій інстанції не може завершитись більш ніж 5 років.

Татаурова Ірина Миколаївна

Суддя Деснянського районного суду міста Києва Ірина Татаурова під час Революції гідності безпідставно обрала запобіжний захід у вигляді тримання під вартою випадковому перехожому, Антону Стогову, якого затримали о 5 ранку 20 січня 2014 року на Подолі, коли він повертався з роботи додому. Спускався Глибочицькою і несподівано люди в спортивних костюмах повалили на землю, надягнули шапку на лице і вимогливо сказали лежати, мовчати й не дьоргатись. Він виявився підозрюваним у масових заворушеннях та опинився у Лук’янівському СІЗО. 3 лютого 2014 року апеляційний суд міста Києва змінив йому запобіжний захід на домашній арешт. І лише 31 травня 2014 щодо Антона Стогова кримінальне провадження закрили за відсутністю складу кримінального правопорушення.

У 2022 році судді Татауровій повідомили про нову підозру, адже у 2014 році суддя також позбавлення права керування автомобілем за сфабрикованими протоколами.

Наразі суд розглядає об’єднане кримінальне провадження за обвинуваченням Татаурової у вчиненні низки кримінальних правопорушень щодо осіб, що були мирними протестувальниками або ж і не мали відношення до буремних подій у часи Революції гідності.

Ірина Татаурова була звільнена з посади судді за порушення присяги, але 13 вересня 2017 року Вищий адміністративний суд України постановою визнав протиправним та скасував рішення Вищої ради юстиції про звільнення. Таким чином, її було поновлено на посаді судді.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду своєю чергою постановою у квітні 2020 року відмовив Вищій раді правосуддя у задоволенні заяви про перегляд постанови Вищого адміністративного суду України щодо звільнення судді Татаурової. Тож суддя продовжує працювати на своїй посаді у Деснянському районному суді міста Києва.

Illustration

Судді, що були на лаві підсудних, проте були виправдані судом

На жаль, за 10 років ми досі не маємо судових рішень щодо визнання винними суддів Майдану, проте маємо приклади, коли такі судді були повністю виправдані в суді першої інстанції.

Кушнір Світлана Іванівна

Суддя Соломʼянського районного суду міста Києва Світлана Кушнір під час Революції Гідності обрала запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 30 діб відносно активістів Майдану Михайла Овсієнка та Дмитра Юрченка.У Юрченка та Овсієнка в автомобілях інспекторами ДАІ були начебто знайдені автомобільні покришки, про що інспекторами були складені рапорти. Цих рапортів було достатньо для судді Кушнір, щоб погодитись з обвинуваченням про участь у масових заворушеннях та прийняти рішення про взяття обох активістів під варту. Попри показання активістів та свідків про перевезення шин виключно із господарських потреб, усвідомлюючи, що чинним законодавством не передбачено відповідальності за такі дії, суддя Кушнір «дотримуючись» суддівської присяги склала, підписала та постановила завідомо неправосудні ухвали про обрання найбільш суворого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

На підставі цих фактів щодо судді Кушнір було розпочато кримінальне провадження. Суддя, виступаючи з останнім словом, не визнала свою вину у висунутому обвинуваченні. У січні 2023 року, за 8 років із початку розслідування, Києво-Святошинським районним судом Київської області винесено вирок, яким суддю Кушнір визнано невинуватою та виправдано у зв’язку із недоведеністю у її діяннях складу кримінального правопорушення, а саме завідомо незаконного тримання під вартою, вчиненого в інших особистих інтересах. Справа зараз перебуває на етапі апеляційного оскарження.

Суддя Кушнір також намагалась звільнитись у зв’язку із поданням заяви про звільнення у відставку, але згодом відкликала її, про що дізнаємось з ухвали Вищої ради правосуддя.

Решетнік Микола Олександрович

Слідчий суддя Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська Микола Решетнік в ніч з 26 на 27 січня 2017 року виніс ухвали про обрання запобіжного заходу відносно 11 дніпропетровських майданівців. При цьому, він проводив судові засідання без виходу в нарадчу кімнату, оцінки наявних доказів та на основі сфальсифікованих правоохоронцями матеріалах.

Слухання у справі Решетніка за обвинуваченням у постановленні завідомо неправосудного рішення та завідомо незаконному затриманні або незаконному приводі, які спричинили тяжкі наслідки або були вчинені з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах розпочалися у лютому 2016 року у Ленінському районному суді Запоріжжя. Проте запорізька суддя після підготовчого засідання протяжністю близько 7 місяців повернула обвинувальний акт відносно Решетніка прокурору Дніпропетровської області для усунення недоліків. Згодом провадження знову потрапило до суду.

Нещодавно, 22 грудня 2023 року, ухвалено вирок, де Решетніка визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення та виправдано його за цим обвинуваченням з підстав відсутності в діяннях складу кримінального правопорушення.

Попри виправдувальний вирок, судом визнано, що слідчий суддя Решетнік діючи з прямим умислом, особисто склав, підписав та надалі оголосив у судовому засіданні завідомо неправосудну ухвалу про обрання найбільш суворого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів. Попри встановлення таких фактів, суд вважає, що в інкримінованій судді Решетніку статті 371 КК України обов’язкова наявність спеціального суб’єкта вчинення кримінального правопорушення, а оскільки суддя ним не є, відповідно, він – невинуватий.

Беззаперечно, суддя Решетнік хоча б не ухвалюватиме схожих рішень, оскільки Вища рада правосуддя звільнила його за вчинення істотного дисциплінарного проступку.

Illustration

Врятовані Конституційним Судом

Як ми вже згадували на початку, важливу роль у порятунку суддів Майдану зіграв Конституційний Суд, коли своїм рішення визнав неконституційною статтю щодо винесення завідомо неправомірних рішень. Завдячуючи такому рішенню КСУ, «сухими із води» вийшли наступні судді:

Бевз Олег Юрійович

Суддя Бобринецького районного суду Кіровоградської області своїм рішенням у лютому 2014 року ухвалив забрати водійське посвідчення на 3 місяці у місцевого активіста Олексія Цокалова за участь в автопробігу до Межигір’я.

Олексій Цокалов зазначає: «Поліція, коли ми їхали, стояла, але жодну машину не зупиняли. А потім в Бобринецьке ДАІ повідомили, що я не зупинився на вимогу. Передали це в суд, суд ухвалив рішення забрати в мене водійське посвідчення. Це було в лютому 2014-го. Рішення ухвалював суддя Бевз».

Через рік прокуратурою Черкаської області було висунуто обвинувачення за винесення суддею завідомо неправосудного рішення. Згодом, рішенням КСУ норму, за якою велося провадження у справі судді Бевза, було визнано неконституційною. Справа підлягає закриттю, проте суддя Олег Бевз хоче виправдувальний вирок для себе, тому вже понад вісім років справа розглядається у Смілянському міськрайонному суді Черкаської області. За весь час відбулось понад півсотні засідань у справі.

У лютому 2017 року суддя був звільнений у відставку, попри висновок тодішньої ТСК про порушення присяги й обґрунтування необхідності його звільнення. Зараз суддя Бевз отримує виплати понад 128 тисяч гривень щомісячно.

Кицюк Віктор Петрович

Під час Революції гідності Віктор Кицюк був одним із тих, хто прославився безпідставним засудженням автомайданівців за поїздку до маєтку Януковича у Межигір’я. Зокрема він позбавив прав керування на 6 місяців Сергія Пояркова, хоча на суді народний депутат Володимир Яворівський заявив, що за кермом автомобіля був він. Однак суддя Кицюк відкинув ці пояснення та, попри повну відсутність доказів самого порушення та вини Пояркова, позбавив його прав керування на 6 місяців.

Ще одного водія, Михайла Черкасенка, суддя Кицюк засудив на підставі рапорту, який навіть не був підписаний. А сам Черкасенко у зазначений час знаходився вдома. Суддя Кицюк допитував свідків, які підтвердили слова водія. Проте вирішив, що ухвалення законних рішень йому не під силу й ухвалив позбавити Михайла Черкасенка прав керування на 6 місяців.

Цікаво, що всі справи щодо автомайданівців, які надходили до Печерського суду, розподілялись вручну з явним втручанням в авторозподіл: з системи виключались усі інші судді Печерського суду, а залишались лише судді Царевич і Кицюк. До того ж сам процес розподілу здійснював працівник суду під логіном рідної сестри судді Кицюка – Людмили.

У 2016 році прокуратура висунула Кицюку обвинувачення за фактом винесення завідомо неправосудних рішень. Однак після визнання норми неконституційною, Київський апеляційний суд у лютому 2023 року виправдав суддю Кицюка у зв’язку із недоведеністю складу злочину в діянні.

У вересні 2017 року Вища рада правосуддя відмовила Кицюку у внесенні подання про призначення суддею довічно через наявність низки обставин, що підтвердили неспроможність судді Кицюка справедливо вершити судочинство. Суддя Кицюк вирішив оскаржити це рішення і вже у грудні 2019 року Верховний Суд під головуванням Валентини Юрченко скасував це рішення Вищої ради правосуддя.

У 2020 році Вища рада правосуддя ухвалила рішення про внесення подання про призначення Кицюка на посаду судді безстроково, як ні в чому не бувало, а у 2023 році відмовила у поновленні строків на оскарження рішення про притягнення Кицюка до дисциплінарної відповідальності.

Тож зараз, особлива увага прикута саме до цього судді. Єдиним елементом, що відділяє його від продовження здійснення правосуддя є ще не пройдений етап кваліфікаційного оцінювання. А поки ми чекаємо на призначення дати цього оцінювання та його результати, нагадаємо, що суддя отримує заробітну плату за кошти платників податків, не ухвалюючи жодних рішень.

Царевич Оксана Ігорівна

Суддя Оксана Царевич ухвалила неправомірні рішення щодо дев’ятьох людей, зокрема журналістки Оксани Коваленко та підприємиці Ольги Лугової, чиї автомобілі «засвітились» на відеокамері під час поїздки колони Автомайдану у Межигірʼя 29 грудня 2013 року. Деяких водіїв насправді й не було на цій акції, а на деяких складених рапортах не було навіть підпису співробітників ДАІ. Ці справи потрапили до судді Царевич з втручанням в автоматизовану систему, тобто вручну.

30 червня 2020 року вироком Шевченківського районного суду міста Києва суддю Царевич визнано невинуватою у пред’явленому обвинуваченні за постановлення завідомо неправосудного рішення та виправдано у зв’язку з недоведеністю складу злочину в її діяннях. Апеляційне та касаційне оскарження результатів не дало. Судді дослухалися до аргументів адвоката судді Царевич, який посилався на лист Київської міської державної адміністрації про те, що взимку 2013–2014 років жодна громадська організація не інформувала місто про акції протесту у вигляді автопробігу, а, отже, розповіді про переслідування Автомайдану фактично визнали безпідставними.

Адвокат Роман Маселко повідомив, що під час свого виступу на судових дебатах у судді, суддя Царевич так відгукувалася про події 2013-2014 років: «Якийсь майдан-перемайдан».

29 вересня 2016 року президент України підписав указ про її звільнення з посади судді після рекомендації Вищої ради юстиції про звільнення Царевич за порушення присяги, зокрема через «неправомірні рішення» у «справах Майдану». Суддя Царевич оскаржила рішення про своє звільнення до Верховного Суду, який визнав її звільнення незаконним.

Тож суддя Царевич повернулась в Печерський суд указом його голови на підставі рішення Верховного Суду. Наразі вона не здійснює своїх повноважень, оскільки закінчились її повноваження строком на 5 років, проте отримує суддівську винагороду, чекаючи на призначення їй кваліфікаційного оцінювання.

Хіміч Володимир Миколайович

Ексголова Дніпровського районного суду міста Києва Володимир Хіміч позбавив водійських посвідчень 2 осіб начебто за ігнорування вимоги співробітника ДАІ про зупинку автомобіля під час автопробігу до Межигір’я.

Разом з цим, слідством встановлено, що притягнуті до відповідальності громадяни взагалі не брали участі в автопробігу до «Межигір’я» і навіть не мали водійських посвідчень.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва у 2021 році під час підготовчого судового засідання було закрито кримінальне провадження стосовно Хіміча Володимира Михайловича за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 375 КК України через визнання її неконституційною. В іншій частині пред’явленого обвинувачення кримінальне провадження призначено до розгляду.

Ймовірно, це не влаштувало суддю Хіміча, тому він одразу звернувся в суд апеляційної інстанції з проханням закрити кримінальне провадження у частині обвинувачення за статтею 375 КК України саме у зв`язку з відсутністю події правопорушення.

Апеляційний суд задовольнив подану скаргу, проте суд касаційної інстанції направив на новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Попри це, суддею Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду Германом Анісімовим висловлено окрему думку, де він вважає, що необхідно закрити провадження у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.Тож наразі, очікуємо на рішення апеляційної інстанції в частині закриття провадження та вироку першої інстанції щодо розгляду справи по суті.

Зазначаємо й те, що рішенням Вищої ради правосуддя у 2017 році суддю звільнено у зв’язку із поданням заяви про відставку зі збереженням суддівських гарантій.

Illustration

Ті, чиї справи так і не потрапили до суду

Здавалось, 10 років – чималий строк, проте, навіть цих років виявилось недостатньо для слідства, щоб відкриті кримінальні справи щодо деяких суддів Майдану все ж потрапили на розгляд до суду.

Аблов Євгеній Валерійович

Євгеній Аблов – суддя, який, мабуть, не потребує представлення, адже хто як не він був одним з основних «фігур» ліквідованого Окружного адміністративного суду міста Києва. Розпочав він свою скандальну діяльність саме у часи Революції гідності. 9 грудня 2013 року він задовольнив позов Євгена Гриненка, який стверджував, що встановлені на Майдані та сусідніх вулицях намети та протестувальники заважають йому прогулюватись центром столиці й тому просив зобов’язати співробітників підрозділу «Беркут» звільнити його від «перешкод».

Євген Аблов продемонстрував неабияку оперативність: позов потрапив до судді о 13:30, а вже о 15:00 він виніс ухвалу про забезпечення позову, якою, фактично, зобов’язав правоохоронців зачистити Майдан. Цього ж дня він призначив засідання на 17:00 та повністю задовольнив позов. Саме це рішення стало «зеленим світлом» для спецпідрозділу «Беркут» для початку придушення руху протестувальників.

У 2017 році розглядалося питання про його звільнення із посади через задоволення позову громадянина Гриненка, проте Вища рада правосуддя вирішила, не карати суддю Аблова через сплив строку. Тож, Євгеній Аблов продовжував вершити судочинство, продовжуючи ухвалювати резонансні рішення аж до ліквідації Окружного адміністративного суду міста Києва.

Щодо судді Аблова та його дій під час Майдану проводилось досудове розслідування, проте поки він не поніс жодного покарання за винесене рішення. Водночас Євгену Гриненку було пред’явлено обвинувачення за перешкоджання мирним зібранням. Визнаючи свою вину та підтверджуючи обставини справи, її було закрито судом у зв’язку із закінченням строків притягнення до відповідальності.

Після всіх подій суддя спокійно вирішив подати у відставку для того, щоб зберегти суддівські регалії та довічні виплати, проте Вища рада правосуддя у грудні 2023 року зупинила розгляд заяви про звільнення у відставку до розгляду дисциплінарних справ. Щиро сподіваємося, що суддя все-таки понесе відповідальність за свої неправомірні дії на посаді судді перед українським народом.

Скарлат Олена Іванівна

Суддя Вишгородського районного суду Київської області Олена Скарлат позбавила водійських посвідчень 4 людей за участь в автопробігу до Межигір’я.

Під час розгляду вищевказаних справ суддею Скарлат не було проведено всебічного, повного та об’єктивного з’ясування обставин справ, які б сприяли постановленню законного та обґрунтованого рішення, оскільки не наведено мотивів, з яких суддя за встановлених обставин вважала доведеною вину осіб у вчиненні ними адміністративних правопорушень.

Складений прокурором обвинувальний акт щодо постановлення суддею завідомо неправосудного рішення було повернуто через те, що, за переконанням суду, він містив неконкретно сформульоване обвинувачення, а також інші процесуальні неточності. Відомостей про повторне подання виправленого обвинувального акту немає.

Вищою радою правосуддя у 2017 році відмовлено у притягненні судді до дисциплінарної відповідальності у зв’язку зі спливом строків давності притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Тож, зараз вона досі вершить правосуддя.

Справедливість була та залишається однією з вимог Революції гідності. Проте через 10 років після закінчення Майдану ми мусимо визнати, що цей запит суспільства досі не виконаний. Саме судді виступали останнім гвинтиком у репресивному механізмі щодо активістів, адже саме вони ухвалювали остаточне рішення.

А тому справедливі рішення в справах суддів Майдану – є важливим етапом покарання винних у справах майдану.

Ми й надалі слідкуємо за судовими процесами, пов’язаними із суддями Майдану, та їхніми кар’єрними досягненнями, оскільки вважаємо цю справу важливою суспільною місією.

automaidan.org.ua

Wiki